Рецензія на пластунську віршовану п’єсу «Як жителі Карпат стихій хотіли позбутися»

Діти – це наше життя, продовження нас самих, і ті, хто створюють справді хороші твори для маленьких діточок, то це геніальні люди, як на мене. Всі думаю, що для дітей набагато легше писати, ніж для дорослих, я хочу вас розчарувати, адже хто як не діти розпізнають брехню і фальш; саме вони, прочитавши твір скажуть: хороший він чи ні, чи зачепив і потім хочеться перечитати, чи просто так, на один раз. Саме тому я думаю, що п’єса (до речі, щось незвичне для школярів початкових класів – і це ще один плюс) «Як жителі Карпат стихій хотіли позбутися» – дуже хороший твір для дітей і навіть для дорослих.

П’єса створена на основі казки «Рукавичка» і я вважаю, що для малюків – це хороший варіант, адже цю казку знають всі, відповідно і з розумінням у дітей не буде проблем, проте хіба не запізно дітям у 4 класі читати такі простенькі твори. Я вважаю, що для діток, котрі відвідують садочок, «Рукавичка»– це ідеальна казка, проте в нашому випадку, реципієнти п’єси – школярі, котрі ростуть і розвиваються із такою швидкістю, що мені здається, їм така тема просто не буде цікава. Якби автор поєднав казку із новітніми засобами, наприклад із ґаджетами, то це буде б дуже актуально і зрозуміло, адже хто як не діти знають все про You Tube, TikTok та інші соціальні мережі. Ви уявіть собі, як би діти посміхалися, коли б телефон заговорив, або ж планшет захотів би приймати душ та ванну, як і всі люди?! Тому, як на мене, краще було б взяти історію, або вже і казку, проте складнішу, щоб діти подумали, щоб, коли для них батьки допомагали вчити віршики, то розповідали дітям про те, як треба робити, а як ні. Тобто я веду до того, що має бути виховна функція у дитячих творів. Так, я погоджуюся, що та проблема, котру автор порушив у кінці твору – розповсюджена та як ніколи актуальна. Тема сміття – це те, що зараз нас стосується напряму. Ми смітимо, знищуємо нашу планету, не розфасовуємо сміття тощо, проте як на мене, треба було краще розвинути цю тему, трішки заглибитися, адже всього 2 строфи виділено на ідею твору. Я вважаю, що цього дуже мало для такої масштабної проблеми. Для теми про сміття, забруднення навколишнього середовища та загибель планети треба було виділити більше слів, реплік та розповісти про це так, щоб діти розуміли. Я впевнена на всі сто відсотків, що багато з тих дітей, що подивиться такого роду п’єсу навіть і не встигнуть осягнути весь масштаб проблеми, а це як ніколи важливо. Тут ви можете сказати, мої читачі, що це діти і для чого так заглиблюватися у це питання, вони ще маленькі, але зачекайте, а коли ж вчитися, як не з самого дитинства?! Так, саме змалечку треба думати про те, що важливо фасувати сміття, що не можна викидати обгортку від цукерки будь-де, що все те, що ми викидаємо у річки, землю, повітря – все це шкодить нашій планеті. І саме такими способами: через ігри, дійства, п’єси тощо і варто вчити дітей. Так, можливо, відповідальні батьки сказали тій дитині, що так робити не можна і завжди треба донести обгортку до смітника, але ж не всі такі, і якщо батьки цим питанням не займаються, то це прямий обов’язок школи – НАВЧИТИ! Також можна було б торкнутися теми вирубки лісів, наприклад, адже автор говорить про Карпати і для України ця тема теж актуальна. Я вважаю, що можна було створити діалог між Стихіями і Людьми, показати всі недоліки людства на банальних прикладах і тоді ми мали б більший ефект від твору, тим паче, я думаю, що дітки могли б чудово показати всі погані вчинки і як правильно треба себе вести. Я думаю, що таким чином можна було і такого роду твір вставити у шкільну програму, адже твір у такому разі виконував би  і виховну, і повчальну, і розвивальну функції. А в нашому випадку розкрита одна тема і то, не до кінця.

П’єса написана у віршованій формі – і це я вважаю дуже позитивним моментом, адже таким чином набагато легше вчити слова, я думаю, що автор саме для цього і створив її віршованою, а не прозовою. Проте, чомусь, на жаль зовсім мало ремарок, котрі допомагали б акторам відтворити всі емоції та донести до людей проблему. Я, звичайно, не режисер-постановник, проте я думаю, що краще було б додати ремарки, котрі б в свою чергу допомогли б і акторам, і глядачам. Хоч це і діти, проте ми не говоримо за садочок, де з малюками важко впоратися, вони не слухають і роблять те, що їм заманеться. Школярі все таки більш посидючі і зможуть показати весь свій спектр емоцій, адже хто, як не діти – найщиріші у світі. Саме тому, я вважаю, що різного роду ремарок, як, наприклад: «Злякався», «Плаче», «Труситься від страху», «Задумалися (про людей)», «Подивилися навкруги», «Згадали всі свої вчинки» тощо – справді не вистачає. Ми ж розуміємо, що твір написаний для того, що він був поставлений на сцені і глядачі його подивилися, зробили для себе висновки, задумалися над своїми вчинками тощо, а якщо при цьому буде погана акторська гра, то і такого ефекту як: «А діти говорять правду, я і справді сьогодні викинув пластик не в смітник, а поза ним, а такі речі взагалі не перероблюються і навіки залишаються у землі!». Так, я вважаю, що саме такий повчальний ефект має нести ця п’єса. Можливо від дитячого твору я вимагаю надто багато, проте навіть у казці «Курочка ряба» йдеться про створення світу, тому я впевнена, що аналог «Рукавички» не має бути банальною альтернативною казкою.

Те, що автор вирішив звернутися до теми Карпат – це ідеальний патріотичний хід, як на мене, адже наші українські гори – це таке прекрасне явище, котре подарувала нам планета і я вважаю, що саме тема сміття піднята дуже чудово, адже якщо ми смітимо у місті – то це пів біди (і то, не варто й цього робити), а якщо ми будемо засмічувати наші ліси – легені планети, водойми – джерела життя, то це вже все – пряма смерть всьому живому. Тому я вважаю, що в цьому образі зібрано не лише український дух, а і сила думки, що дерева, гірські річки, полонини – це те, чим нагородила нашу Україну планета і ми маємо це берегти. Я думаю, що у творі закладені чудові морально-патріотичні цінності, котрі так чи інакше мають вплинути на свідомість дітей, адже саме вони головні реципієнти п’єси.

Також хотіла б звернути увагу на помилку, котру помітила у п’єсі.

Туман говорить:

…Зупиняються машини.

У корках – цілі години…

Я вважаю, що так, як це дитячий твір, то не варто використовувати сумнівні слова або словосполучення. Зараз я маю на увазі слово «корки» – в даному випадку – це «затори». Так, інколи воно використовується у повсякденному житті, але краще, як на мене, у творі використати академічне слово. Так, перед тим, як подати цю проблему, я скористалася академічним словником і в ньому, на жаль, немає такого слова як «корок» у значенні «затор», натомість є: 1. «Кора коркового дуба, яку використовують для різних потреб; //  Вторинна покривна тканина рослин, що міститься під корою або шкіркою», 2. «Затичка для пляшки та ін. посуду з кори такого дерева» і 3. «Те саме, що підбор; каблук». До чого я веду: діти мають вивчати літературну мову і вільно нею володіти, саме тому, не варто використовувати у творах ті слова, котрі можуть вважатися суржиком, або ж просто не літературними. Я розумію, що слово «корки» підходило у цій строфі для рими, проте можна змінити строфу, але при цьому створити витончений літературний твір, в якому не буде лексичних помилок. Також, я помітила, що де-не-де не розставлені розділові знаки, наприклад у кінці репліки:

Буревій:

- Хто-хто в рукавичці живе

Так, можливо, це не великий огріх, проте для дітей варто ставити всі розділові знаки, для повного розуміння картини того, які емоції та почуття мають бути у персонажа. Я вважаю, що твір, створений для дітей, має бути ідеальним у всіх планах, адже те, що діти всмоктують всю інформацію як губки – це вже перевірений факт, саме тому дитячі твори і важче створювати, адже там кожне слово має бути продумане. Ще одне, на що я звернула увагу– це те, що в деяких строфах збиті рими: один зайвий склад, котрий збиває сприйняття, або ж нова строфа не зв’язана із попередньою. Я маю на увазі те, що в основному твір побудований на парному римуванні: ААВВ, проте інколи це все збивається і з’являється С, котра збиває всю картину сприйняття. Я розумію, що коли письменники творять, то вони не звертають увагу на римування, риму та віршовий розмір, про такі, на перший погляд, дрібниці часто і роблять твір не ідеальним.

Також, я помітила, що слів автора набагато більше, ніж самих персонажів. Я вважаю, що це не дуже доречно, адже діти – головні діячі на сцені, тому письменнику варто було б розділити текст так, щоб створити більше дійових осіб і таким чином більше дітей брало б учать у постановці. Що ж відносно персонажів, то я трішки не зрозуміла, що Приморозок робить влітку в Карпатах. Як на мене, це трішки нелогічно, якщо вже у п’єсі дія відбувається влітку, то варто було взяти всі літні стихії, тому що приморозок влітку не часто зустрінеш. Хоча, можливо, це такий хід, адже у творі йдеться про те, що ці стихії приходять як покарання для людей, і ми можемо вважати, що таким чином письменник вирішив показати, що такі катаклізми як приморозок влітку – розповсюджена проблема, особливо в Карпатах. Знаєте, це цікавий хід, але потрібно було на цьому трішки більше закцентувати увагу. Так, я знову повертаюся до того, що автор наче і молодець, використав актуальну тему, зробив її за мотивами казки, проте недоробив її, вона не закінчена, як на мене. Я сумніваюся, що у письменника був ліміт на використання сторінок або ж чорнил, тоді чому не заглибиться в проблему більше, не розвинути її і не зачепити більший діапазон важливих питань? Як на мене, то так було б набагато краще, драматичніше, і діти більше б пишалися собою за зроблену роботу. Проте, на варто говорити весь час про недоліки твору, мені сподобалося те, що автор ставить різного роду питання і дає на них відповіді, я вважаю, що це чудово, адже впродовж твору мають розв’язуватися різні побіжні проблеми, котрі підводять до вирішення головної.

Знаєте, можливо я і сильно розкритикувала п’єсу, проте, я вважаю, що дитячий твір має бути ДОВЕРШЕНИМ, особливо якщо йде мова про драматичний дитячий твір.

Данюк Марія