Ворон Микитенко
Ворон Микитенко
Спалив себе заради України,
Вона ж мовчить — ні пари з вуст.
Німує, заклеїла скотчем рота.
Ворон Микитенко
Спалив себе заради України,
Вона ж мовчить — ні пари з вуст.
Німує, заклеїла скотчем рота.
Час минає швидко.
Й ти біжиш за ним, мов маєш крила.
І все на світі втратило ціну.
Її закінчення на "ї"
Вона не знає алфавіту
Вона перевертає світ весь до гори
Чи знаєш ти, як їй хотілось покохати
Взаємно, чисто щоб на вічність всю
Себе цілком вона готова віддавати
Якщо взамін віддали душу їй свою...
Пиши, пиши..
Під хрускіт пальців,
сміливо мелодуй словами ти…
Зіллються рими у палкому танці,
і закричать в обіймах німоти,
Шалено в обрій кинуться сонети,
Поеми литимуться наче водоспад,
Бо кожен твір, мов створення планети,
як вибух, що порушує сердечний лад.
А мені би купити щастя,
Не багато, лише шматочок
Щоб ще швидше билось у зяп'ястях
Я як спраглий в пустелі, що чекає ковточок.
Радіації темна хмара
Попливла в небі голубім
Комунізму чорна примара
Подолала всі рубежі
Ти до чого,народе,прагнув?!
Соціалізму не досягли
Отой реактор, душі блювання
Що кипіло десятки літ
Той вогонь безпощадно вбивчий
Відімкнув нам правду страшну
Обпікав усім душі й лиця
І нікого не оминув