На покинутому подвір’ї

Сліпне хата край села від сонця.
Капелюха насува собі на очі.
Тарабанить вітер у віконця
Й будить домового серед ночі.

Похилились мальви на штахети.
Соняхи лякають горобців.
Вітер у дротах складав куплети,
Слив на сливі сині пухирці.

За тином забута лялька блідне.
Бур’яни стирчать, немов шпилі.
Сонце он заплуталося бідне
В реп’яхів потріпаних шпилі.

Мовкнуть вишні ароматно –бурі.
Спориші розчісують чуби…
Плачуть вікна німо у зажурі,
Сливи, вишні, яблуні й дуби…

Дякова Таміла