Нескорена…

Замріяний літній ранок…
Брунатно-рожевий схід сонця…
Теплий, лагідний вітер пестить Її волосся, а заразом підіймає і хвилю…
Хвиля накочується і трепетно розбивається об скелі…

На душі – спокій…
Хоча біль не відпускає.
Цупкими лабетами роздирає кістки, а душу – й поготів …
Не дає дихати…жити…
а жити хочеться… і писати…
Без упину…
Крихітна жінка з великим серцем та чоловічою вдачею …
Яскрава зірка, яка вказувала шлях багатьом…
Рідна донька свого згорьованого народу…
Нескорена…
Необорна…
Непокірна…
Людяно-крицева…

Ексцентрична…
Силовольна…
Ятристо-пам’ятна …

Француз Вікторія