Екзистенційна криза по-українськи
З самого народження оточуюючі заливають кожному в голову отруту під назваю “успіх”. Що воно таке? Для чого потрібне? Вперше я над цим замислився в 13, тоді ж була перша( невдала) спроба зникнути. Ха-ха, але то не перша невдача, першою є -народження. Колись я почув чи прочитав, що людина народжується сама, живе сама і помирає сама -все інше ілюзія. Ці слова мене так зачепили, що стали ніби життєвим кредом. Самота ходить за(зі) мною. Коли сонце ховається від живих створінь, коли всюди суцільна темінь...Варто лише лягти в ліжко - і вона дивиться тобі прямо в очі. Сон ніколи не був порятунком, відпочинком. А реальність? Де межа між бути живим і існувати? Навіть в ліжку вона пливе, віддаляється. Я не відчуваю свого тіла, і гадки не маю коли це почалось, а ще більше -коли завершиться. Очі не тримають, все що лишається -поринити в сон...
Сьогодні я в темному, густому лісі, якби не моє серцебиття -я б сказав тут спокійно. Йду в темінь, якому не має кінця краю. Дерева ніби обімають мене. Бачу когось, але страшно йти туди. Все таки наважуюсь, це ж всього лиш сон і я в будь-який момент можу прокинутись. Це жінка. І вона здається мені знайомою, але я не можу зрозуміти хто вона. Підходжу ближче.
-А Ви ще хто такий? - голосно промовила прекрасна незнайомка.
- Не важливо, як впринципі і все в житті. Ви в моєму сні, що ви тут робите, як вас звати?
- Ой, аби ж я знала чому я тут. Я - Скарлетт О’Гара. В сенсі нічого не важливо?
- Життя не несе в собі змісту, для чого потрібно прокидатись і проживати все це знову і знову?!Проте... не важливо, забудьте.
- Я прожила насичене життя. Від розкоші до злиднів. Коли почалась війна - я все втратила. З нуля я йшла до того життя яким жила раніше, мені було важко, проте я не здавалась. Сенс життя мати вдосталь грошей, щоб мати завжди найсмачнішу їжу, найновіші сукні. Та хоча б заради заздрості інших людей. - відповіла Скарлетт.
Слухаючи промову Скарлетт, я помітив за деревом чоловіка. Проте він не квапився показуватись. Врешті коли вона завершила, він почав підходити.
- Вибачте шановні, але слухати цю маячню сил в мене нема. Жити заради їжі, сукні? Ха-ха-ха. Яке ж безглуздя! Все про що ми мріємо, всі наші цілі, яких прагнемо досягти - все це немає сенсу. - швидко промовив чоловік, налаштований на дискусію.
- І хто ж ви такі, містер Нічого-немає-сенсу?- посміхаючись промовила Скарлетт.
- Це не так важливо, але якщо вам так цікаво...Я Мартин Іден.
- Так ось, містере Іден, я з вами не погоджуюсь, проте якщо ви розповісте вашу історію, можливо я зміню думку.
- Ну добре. Я був бідняком, поки не закохався в багачку. Прагнучи бути рівнем з нею, я почав читати книги. А потім і писати їх. Я прагнув слави та її. І ось з часом я став відомим письменником, вона навіть сама до мене приходила. Та вона стала мені нецікавою. Все до чого я прийшов -здалось мені безглуздим. Я здійснив свою найпотаємнішу мрію, але це не принесло мені щастя. Розумієте?
Поки Мартин провадив своє, мою увагу привернула жінка, яка мабуть весь цей час була поруч. Вона настільки мініатюрна, що ніхто її не помітив.
-Так-так, я уважно прослухала ваші історії і можу запевнити вас, що ви не праві. Життя має сенс тільки тоді, коли ти живеш заради ідеї. - повільно промовила жінка.
- І чому ж? Хіба в мене наприклад не було ідеї?-спитав Мартин
- Ні. Ви індивідуаліст, не дивно що ви залишились з порожнечою всередині. - відповіла вона.
- Перепрошую, як вас звати? І розкажіть же будь ласка про ті Ідеї, які мають сенс- іронічно сказав Мартин.
- Я Люба Калиновська. Ідеї? Ну наприклад, як я, служити народу. Самовдосконалюватись, вчитись, аби потім служити для блага народу і піднімати до свого рівня. Популяризивути все українське.
Все обірвалось, проте мені так хотілось ще послухати варіанти для існування. Я проспав 10 годин, але насправді все життя.