«Полінка, дідусь та безліч шкідливостей»
Як часто у книгарні ми можемо натрапити на твори для підлітків від дорослих авторів, які краще перенести на поличку «Література для найменших»? Насправді, доволі рідко, оскільки редактори у видавництвах ще на початкових стадіях обробки тексту чітко розуміють для якої вікової категорії цей твір буде цікавим. Але чому взагалі така проблема виникає? Чому автори нічого не знають про свою аудиторію? Невже самоізоляція для когось розпочалася раніше за пандемію? Чи можливо усі ці автори належать до однієї асоціації ейджистів і такі твори – це своєрідний маніфест ненависті до усіх неповнолітніх?