Що ж такого у цій Франческі?
"Франческа" - книга, ставша відкриттям Книжкового Арсеналу 2018-го. До того часу, не відомий автор, Дорж Бату, за одну мить увірвався до сучасної літератури. І так міцно засів, що через рік подарував для читачів ще одну історію-продовження про пригоди гарячої на слівце сицілійки, яка стала своєю не в одному серці. У моєму також. Але про це ми поговоримо трішки згодом, а поки - хто такий це такий Бату і до чого тут узагалі якась Франческа?
Дорж Бату - (справжнє ім*я Андрій Васильєв) у минулому присвятив близько 10 років українській журналістиці. За походженням бурятин-монгол. На даний час є працівником НАСА, де разом з напарницею Франческою коректує траєкторію польотів. По самій лише біографії Доржа можна писати не один том, що, сподіваюсь, скоро буде. А зараз на передній план виходить та, про яку все це й починалось.
З самого початку пані Ф наглядно показує - з нею буде: а) дуже весело, дуже, б) коли їй буде погано, то всім погано, в) вляпатися в яуцсь історію, то друге ім*я нашої Чессіни. А так, звичайна собі сицілійська дівчинка, що хоче довести всім, що вона все сама може. Можливо, все дійсно так, але смішних ситуацій точно більше ) І як її ото не любити?
Та попри все, вона може викидати таке часом постійно, що подібне влучить своєю шаленою ідеєю тільки до її світлої голівоньки. До книги я думала, що дівчинка-біда міцно ходить по п*ятам за моєю скромною персоною. Однак Франческа перевершить будь-кого і не один раз на день. Впевнена, зараз ви думаєте, ну і що? Такий повно-повнісінько й нема чого спирати всі гріхи світу на одну дівчинку. Ні кого не засуджую, але її напарнику, нашому Джорджіо точно не пощастило увесь тиждень випробовувати на собі всі 150 відтінків франчесчиного клубку емоцій. Не кожен зможе, а він ще той міцний горішок, хоч буває спідометр спокою зашкалює не в тому напрямку. Але ж це Франческа, окраса всього головного штабу. Без неї то все не те та і про кого б ми тоді читали не один день, заливаючись слізьми від безглуздості ситуацій, що не дають сумувати на роботі. Чи ви думали працівники в Національнлму управлінні з аеронавтики і дослідження космічного простору нудбгують та рахують дні до вихідних? Запевняю, усі би таку роботу та з такою командою і в вогонь, і в воду.
І не зважаючи на таку народну любов у букстаграмі та за межами, знайомство з книгою відкладала у довгий ящик. Знаєте, буває відчуття, коли і хочеться, і не дуже. Момент невизначеності. Чи підхопить тебе на хвилі суцільного захвату чи потонеш у бурі розчарувань. Погодтесь, не кожна книга, що оспівана більшістю є такою крутою, аж хочеться кинути все і читати-читати-читати. Якщо з вами не траплялося такого радісного піднесення від читання чогось нового, щиро раджу приглянутися до Франчески. Усі сумніви та погані передчуття залишилися позаду перших 34 сторінок, а далі - суцільне задоволення до самих фінальних слів.
Заливистий сміх від казусів, що трапляються з нашими героями у режимі нон-стоп щогодини, щодня, щотижня і так до безкінечності подарують по-перше, гарний настрій на цілий день, а то й тиждень, по-друге, можна розтягувати знайомство з книгою не на один раз і тоді ви постійно не будете ввазати себе незграбним чи переможцем по життю, оскільки парочка Джорджіо і Чессіни не дадуть збрехати - часом, щоб когось підтримати, зовсім не обов'язково давати пораду. Вистачить поплакати чи посміятися разом. У житті важливо мати підтримку, що дозволить поплакатися в плече чи разом вплутуватися в якісь дурниці. Без цього ніяк. Бережіть таких шалених людей у житті.
P.S. там ще такі класні ілюстрації в середині. І обкладинка чого варта )