«ТОЧКИ НЕПОВЕРНЕННЯ» ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ “ЛІТОПИСУ САМОВИДЦІВ. ДЕВ’ЯТЬ МІСЯЦІВ УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ" О. ЗАБУЖКО)
Проект “Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву” мав на меті висвітлити в хронологічній послідовності процес самоусвідомлення нації, що відбувся від листопада 2013 року по літо 2014. Основні хронологічні вузли узагальнено можна сформулювати так:
- початок акції протесту, мирна демонстрація,
- розгортання відкритого протистояння;
- агресивні дії влади, що призводять до активного спротиву;
- повалення режиму, перехід влади до рук протестувальників;
- початок антитерористичної операції.
Першою датою в Літописі є 24 листопада 2013 року – твердження Ольги Духнович “Почему я пойду на Майдан”. Багато людей мали прийняти для себе рішення щодо участі в подіях на Майдані. О. Духнович стверджує, що цей час – період формування цілісності нації.
30 грудня 2013 року відбувся силовий розгін людей на Майдані, а вже 1 грудня Anastasiya Novitska висловила думки тих українців, які гостро стали усвідомлювати свої права: “Я ВИЙДУ ЗАВТРА, ЩОБ СКАЗАТИ: Я – УКРАЇНКА. І Я – ВІЛЬНА!”.
Звичайно, що окремою сюжетною лінією проходить осмислення світогляду тих, хто сповідує інший ціннісний світ: “Одни из нас выносят деньги из банковских касс, создают очереди на автозаправках, срочно закупаю годовой запас макарон и судорожно мечтают об эвакуации. Себя, денег и макарон. У некоторых это даже уже получилось”.
У спогадах після силового розгону увага зосереджується не на фізичних труднощах, хоча й вони мають місце, а на внутрішніх відчуттях: “Нам дуже хотілося свободи. Але справжня свобода полягає в тому, щоб змінювати те, що у твоїх силах. Як слушно сказала моя подруга, цей майдан став найкращим тестом на дорослість. Чи зможеш ти бути корисним для інших, чи просто сидітимеш на «євродивані»?”
Ще однією точкою переосмислення подій стало прийняття законів 16 січня 2014 року. Люди замислились над метою Майдану, його ефективністю тощо. Оксана Забужко твердить, що ключовою стало усвідомленням народом своєї лідерської місії: здатність взяти відповідальність за майбутнє життя.
Sashko Liutyj (28 січня 2014 року) відзначає, що події на Майдані стали індикатором людяності: “І незалежно від того, чим вона закінчиться, ця революція вже остаточно поділила людей не лише на своїх і чужих, прогресивних і відсталих, а що більш важливо – на тих, хто має серце, і тих, хто ніколи його не мав”.
19 лютого відбулась зачистка Майдану. Більшість спогадів спрямована на переживання фізичних травм, смертей.
Як слушно заважила Галина Пагутяк (5 березня 2014), гасло: “Борітеся – поборете, вам Бог помагає”, що пролунало з уст Сергія Нігояна на всю країну, стало своєрідним детонатором почуття морального обв’язку перед країною, народом, і, нарешті, самими собою.
Друга хвиля ідентифікації себе як частини однієї нації відбулася навесні, коли розпочалась неоголошена війна. Настав час чіткого розмежування, хто є друг, а хто – ворог. Після відчуття пробудження власної гідності на національному фоні прийшла пора закріплення результатів.
Загалом, можна сказати, що дух спротиву, який пробуджувався в перші дні Майдану, з настанням літа (а з ним і повноцінних воєнних дій, навіть не прихованих за зеленими нейтральними уніформами) зміцнив українську націю.
Підбуртна Діана