«Полінка, дідусь та безліч шкідливостей»

Як часто у книгарні ми можемо натрапити на твори для підлітків від дорослих авторів, які краще перенести на поличку «Література для найменших»? Насправді, доволі рідко, оскільки редактори у видавництвах ще на початкових стадіях обробки тексту чітко розуміють для якої вікової категорії цей твір буде цікавим. Але чому взагалі така проблема виникає? Чому автори  нічого не знають про свою аудиторію? Невже самоізоляція для когось розпочалася раніше за пандемію? Чи можливо усі ці автори належать до однієї асоціації ейджистів і такі твори – це своєрідний маніфест ненависті до усіх неповнолітніх?

Найчастіше від такого плутання вікових категорій страждають тинейджери, адже їх, на жаль, ніхто не любить. Так, на жаль, більшість дорослих не люблять вільне висловлювання своєї думки та себе, яке так притаманне молоді у цьому віці. Можливо, тому найцікавіша частина пубертату закінчуються, молоді просто набридає постійно обороняти власне «я», тому вони прогинаються під доросле суспільство і живуть як всі. Ох. Які складні антропологічні дослідження потрібно проводити, щоб справді зрозуміти природу ейджизму. Тому давайте краще одразу перейдімо до твору.

П’єса «Полінка, дідусь та безліч шкідливостей» одразу ж заявляє про свої права на постановку в театрі, а рекомендований вік глядача 12-15 років. Та чи цікавою буде підліткам п'єса із назвою «Полінка, дідусь та безліч шкідливостей»? Але нехай, назва п'єси легко піддасться змінам з легкої руки режиссера чи піар-менеджера театру. Але ж навіть головною персонажкою п'єси є дівчинка чотирьох років. Там цій Поліні ще рости та рости до свого потенційного глядача. До того ж сама п'єса не видається якоюсь цілісною. Вона наче складається із різних замальовок, що пов'язані між собою лише персонажами, але не сюжетом. Наче набір сценок, що школярі з року в рік розігрують на своїх святкових ранках.

У нас є такі чудові та колоритні персонажі, але сюжет, в якому вони діють залишає бажати кращого.  Конфлікт у п'єсі максимально награний та висмоктаний з пальця, так, звісно, можливо, автор хотів зробити усе максимально по-доброму, тому ніхто сваритися не повинен. Але ж конфлікт – це не обов'язково про гучну сварку. Можливо, варто зробити сусіда Миколу більш злим, щоб відважна маленька Поліна намагалася залагодити з ним контакт поступовіше, цікавіше. Шляхів прописання сюжету для такої кількості, повторю свій коплімент, яскравих та колоритних персонажів є дуже багато. Для пов'язання усіх цих скетчів в одну гарну п'єсу необхідно ввести лише один конфлікт, адже, згадайте, жодна казка без нього необходиться. Навіть «Колобок» - це про конфлікт поколінь чи то про конфлікт людського і божественного, тут уже залежно від інтерпретації. Але ж ваші глядачі це підлітки! Вони живуть конфліктами та бунтом! То подаруйте їм це буйство емоцій на бажаній сцені.

Хочеться відзначити, що автор, напевне, великий фанат театру, оскільки кожна репліка прописана настільки театрально, що читаючи п'єсу я уявляла її виключно на сцені. Та все ж я рекомендую автору виглянути за вікно, тобто підштовхую до висновку, що підлітка пригоди Полінки, на жаль, цікавими не будуть. А ось одноліткам головної персонажки – цілком.

Тому шукайте конфлікт і

вперед! в театри юного глядача!

Калігор Надія