Мабуть, у сучасному суспільстві уже не стоїть питання того, наскільки важливим є питання здорового використання ресурсів та ставлення до природи. Але тим не менш існує цілий ряд факторів, які шкодять довкіллю, через нашу пряму підтримку. Яким же чином література може бути пов'язана із питанням екології і чи може бути пов'язана взагалі?
Кілька слів про книжку від самого видавництва:
«Люта Справа» завершила роботу над абсолютно вибуховою книжкою «“Бум-Бам-Літ”: антологія білоруської поетичної революції». Досі такого видання ще не було!
Читання у ванні майже навпроти президентського офісу! Поїдання опудала письменника під пам’ятником Янці Купалі! Жбурляння м’ясом на сцені чи декламування хрестоматійних віршів під час катання на роликах! Усе це – затії, які в середині 1990-х – на початку 2000-х крутезно втілили учасники білоруського мистецького руху «Бум-Бам-Літ». Більш ніж двадцять років тому в Мінську, де ще жили поважні народні поети, почалося веселе й завзяте руйнування меж літератури та утвердження сміливих експериментів із текстом.
Збірку-білінгву з найбешкетнішими творами білоруських постмодерністів упорядкував поет, перекладач і літературознавець В’ячеслав Левицький, який обʼєднав справжню зіркову команду молодих письменників. Вірші, есеї, спогади і щоденникові нотатки Ольгерда Бахаревича, Михася Башури, Дмитра Вишньова, Віктора Жибуля, Вальжини Морт та низки інших «бум-бам-літівців» переклали українською Дмитро Лазуткін і Юлія Стахівська, Богуслав Поляк та Ірина Сажинська, Ігор Астапенко та Яніна Дияк, а ще Павло Щириця, Сергій Рубнікович, Ярослав Гадзінський, Віктор Іщенко, Олексій Шендрик, Дарина Гладун і Лесик Панасюк.
Відкриває антологію передмова Сергія Жадана – давнього друга багатьох «бум-бам-літівців».
Майте на увазі: нова книжка «Лютої Справи» – це ще й свіжісінький іменинний торт, адже саме 25 червня 2020 року рухові «Бум-Бам-Літ» виповнюється 25 років! Щиро й бадьоро вітаємо білоруських однодумців! Жыве Беларусь і жыве «Бум-Бам-Літ»!
Бам!"
Замовити книжку вже можна на сайті видавництва.
А глянути, як це все було, можна на ютуб-каналі Кафедри української літератури і компаративістики: https://www.youtube.com/watch?v=4nJu0FhPXJg
«Можу тільки уявити її здивування упереміш із задоволенням від усього, що відбувається», - приблизно цією реплікою одного з акторів можна описати стан, у якому знаходиться твоє тіло під час перегляду п’єси.
Тіло… Здається, занадто фізіологічно як для літературного простору, проте режисерка постановки «Аромат жертви», поставленої за мотивами твору Олександра Головача, Марі Акопян, переконує важливість відчувати не тільки нервовими імпульсами, а й тілом.
Молодий театр - це завжди експеримент, і п’єса «Аромат жертви» це доводить. Заплутана історія Йозефа, у яку, наче різнокольорові пошматовані нитки, ув’язуються Діма, Настя та Оля. Табуйоване кохання, втрачені можливості та набуті надії на порятунок сліпої душі.
«Чудовий запах». Запах страху? Кохання? Крові? Навряд чи відповідь з’явиться бодай в одній репліці дійової особи. Це п’єса про життя, а як його зрозуміти, якщо не прожити?
То ж проживайте його разом з Київським академічним Молодим театром, у репертуарі якого точно знайдете відповідь на одне з нагальних, екзистенційних питань.
Ні для кого не секрет, що сучасні читачі дуже вибагливі. Книга ХХІ століття обов’язково має мати привабливий дизайн, компактний розмір та, найголовніше, захоплюючу історію! В умовах постійної конкуренції на літературному обрії видавництвам стає тісніше. Іноземні бестселери на часі по-троху витісняють українську літературу, а національна класична книжка взагалі знаходиться у найвіддаленішому закутку книгарні. Це аж ніяк не справедливо, і видавництво «Основи» залюбки підтвердить мої слова.
Що ж здатне відродити Шевченка чи Українку не просто як письменників зі шкільної програми, а справжніх еталонних класиків українського слова? Певно, тільки дотримування сучасних тенденцій у створенні видань, з якими ми маємо змогу ознайомитись на прикладі експериментального видання «Основи».
Ми звикли сприймати історію Шевченкової Катерини як покритки, котра згубила своє життя і життя дитини, приставши одного разу до москаля. Звучить дещо старомодно, чи не так? Якщо б анотацію до книжки представили так: «Катерина» — шедевр української літератури. Тарас Шевченко розповідає історію відчайдушної любові жінки та неминучої ганьби». Сенс не змінюється, однак конотативне наповнення речень абсолютно різне. «Ми хочемо, аби українські книги захоплювали подих не тому, що вони українські, а тому, що це цікава тема та видання і зроблена бездоганно» - говорить директорка видавництва, Дана Павличко. Це ще раз доводить, що книжкові видання і їх мова промоції має відповідати сучасним потребам читача, навіть якщо це незмінна класика.
Важко віднайти картини українських селянок без великої квіткової хустки на голові та сумного виразу обличчя. Саме таке враження викликали однотипні ілюстрації до творів. В жодному разі ми не критикуємо і не применшуємо значущості картин тих авторів, чиї замальовки завжди супроводжували видатні літературні доробки, проте з тим, як змінюється час, так трансформується і смак сучасної людини. Наразі важко уявити, як геометрична абстракція чи класична гравюра подіє на читача, однак реалістичні мотиви з використанням комп’ютерної графіки одразу привернуть увагу. Цим і скористалось видання «Основи», обрамивши поему «Катерина» Шевченка та «Лісову Пісню» Українки у зовсім нове художнє амплуа. Образи персонажів в ілюстраціях дещо осучаснені, люди у них містять зрозумілі для кожного українця національні коди, так, що їх буде зрозуміло без хустки або коромисла з відрами.
«Головний герой твору Степан Радченко разом із друзями приїздить на навчання до Києва. Хлопець марить «завоюванням» столиці, як і інші юнаки та дівчата, котрі тисячами потягнулися з села до міста у 20-х роках минулого століття. Степан підлаштовується до життя в столиці: терпить сусідських корів, яких, думав, уже не побачить, знайомиться з жінками та вчиться бути письменником», - заразом просто і зрозуміло відказує анотація. Жодних там урбаністичних чи інтелектуальних романів. Натомість маємо дотепний акцент на коровах, які, по-справжньому, зіграли свою роль у становленні Степана Радченка, натяк на любовну лінію та деякі закутки письменницького життя. Хіба це не анотація до сучасного роману ХХІ століття? А що, якщо текст покласти на сторінки з провокативними ілюстраціями, на яких не стоятиме табу? Тоді вийде справжній український відроджений бестселер, у якого, як виявляється, немає терміну придатності.
У 2019 році видання «Основи» розпочало продаж унікального англомовного видання про Україну – «Awesome Ukraine». Ця книга - це енциклопедія українського життя для закордонних поціновувачів, або просто книгоманів, у якому можна дізнатись про такі особливості життя як культура, їжа, історія, природа, місця, спорт та індустрія. «Мета видання, - зазначає колектив авторів, - представити її без пафосу, з іронією та зі здоровим патріотизмом». Це справжня революція в українському книгодрукуванні, адже таким чином українська класична культура не тільки відроджується, а й поширюється доступним для охочих способом!
Підсумовуючи, варто залишити слова представників видавництва: «Ми віримо в те, що створення книги – це мистецтво. Тому всі наші видання – це арт-об’єкти, задоволення від яких отримуєш з першого погляду». Нехай же мистецтво й дедалі приголомшує нас своєю сміливістю та відкритістю, адже тільки так ми зможемо прокласти місток від наших пращурів українського слова до майбутніх поколінь!
"У мене не було піаніно, тому я не могла спробувати. Запевняю тебе. Томмі, потрібно багато тренувань, щоб грати на піаніно без піаніно", - пише Астрід Ліндгрен у своєму збірнику «Пеппі Довгапанчоха». Саме таким прагматичним чином, який досконало вклала шведська письменниця у метафору, людство пізнає невідоме.
Український менталітет багато у чому відрізняється від культури Скандинавських країн. Нам важко прийняти клімат з постійними опадами або велосипедні марафони кожного дня на роботу. Ми - різні, тому дуже важливо навчитись розуміти мотивацію, етнічні особливості та цінності інших далеких країн, адже тільки у такому випадку ваш статус туриста нівелюється, а замість нього одержується посада інтелектуала.
Сьогодні ми спробуємо поринути за лаштунки шведського літературного процесу та дослідити цікавинки з книжкових полиць, які полюбляють ласувати у прохолодний дощовий вечір скандинави.
- Де купувати і за скільки?
Шведські книгарні схожі радше на бібліотеки, аніж на магазини. Продовж стін тягнуться масивні дерев’яні стенди з книжками. У кутку, де щойно прискіпливо обирався детектив, ще спирається на масивне дубове приладдя драбина, якою користуються продавці та продавчині для зручності.
У місті принаймні в одному мікрорайоні острова буде хоча б одна книгарня, або, як вона зветься у Швеції, «bokhandel». У центрі найпоширенішими мережами книжкових магазинів є «Pocket Shop» та «Akademibokhandeln», але різноманітна література також може розміщуватись на полицях супермаркетів.
Вартість книг варіюється від 6 євро (60 шведських крон) до 20-30 євро (200-300 шведських крон). Варіативність ціни залежить від «екзотичності» та популярності книги. Так, бестселери зазвичай дорожчі за книжки з історичною тематикою, а книга про імперську дійсність буде мати вищу вартість через свою актуальність та гострість у шведському середовищі.
- Тільки шведською?
Через білінгвізм, який у Швеції розвивається доволі активно(ми не враховуємо п’ять мов національних меншин), люди активно послуговуються як рідною шведською, так і англійською. Саме тому у літаку до Стокгольму ви можете зустріти корінного шведа, що читає англійською роман або поезію, а у метро кондуктор вам абсолютно вільно пояснить, як користуватись квитками.
Таким чином у книгарнях вдосталь літератури шведською та англійською мовами. Також у деяких магазинах є окремі стенди з національною літературою англійською мовою. Це чудовий спосіб познайомитись зі здобутками письменства, навіть якщо ви не володієте мовою цієї країни.
- Які популярні письменники Швеції та про що вони пишуть?
Якщо хочеш дізнатись більше про людей будь-якої країни - зазирни у книгарню! Шведи, через свій активний спосіб життя та екологічну свідомість, полюбляють читати книжки LifeStyle тематики. Це і кулінарні поради разом із рецептами, і курс проходження йоги, і основи в’язання тощо.
Серед захоплень скандинавів звичайно не можна не згадати про чарівну Астрід Ліндгрен та її міфологічний світ. Поряд з «Карлсоном, що живе на даху» та «Міо мій міо» часто можна побачити «Чудесну мандрівку Нільса Нольгерсона з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф, яка теж є улюбленицею маленьких дітей.
Серед імен, які точно назве кожен житель островів, є також Яльмар Сьодерберг, Марія Свеланд, Боділ Мальмстен та Фредрік Бакман.
- Є щось провокаційне?
Серед цікавих тем у Швеції чільне місце посідає історія та погляди людей імперської дійсності. Так, на полиці можна випадково побачити назву «Kremlin winter», а на обкладинці провокаційний дизайн. Або десь серед часописів про моду та довідників з конструювання меблів непоміченою для туриста залишиться книга «Советские автобусные остановки. Том ІІ». У будь-якому випадку, література Швеції - це література критичних поглядів на світові проблеми.
- А наше продається?
На жаль, на полицях з європейською літературою української не знайшлось. Продавчиня зазначила, що були деякі екземпляри фікшн-літератури, однак жодного примірника в залі не виявилось. Це має бути прикладом мотивації для молодих українських письменників, адже нам є що розповісти світові!
- То Швеція - це не тільки оселедець та зміна королівського караулу?
Швеція - це країна з надзвичайною літературою. Любовні романи тут не схожі на наші: вони про самостійну емансиповану жінку та рівного їй чоловіка. Інтелектуальний роман тут - це пошуки прогресу та засудження жорстокості. Політка у шведській літературі - це обґрунтований критичний погляд на капіталізм та імперію. Жанр детективу у Швеції - це відродження Шерлока Холмса ХХІ століття. Усе у цій літературі інше, незнане, проте як каже казкарка Астрід: «Краще кусати самим, ніж бути покусаними».
Анастасія Биструшкіна, просто зі Швеції
