Моя домашко! Я перед тобою.
Не забирай в мене блаженні сни.
Лиш не забудь, що Я перед тобою,
А не філософ, не Конфуцій, ні!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
Хоча, по правді, я для того і живу.
Не дай мені над шляхом з універа
важким ударом величезних обсягів твоїх…
Допоможи заплутатись в двох соснах,
І розміняти весь свій час на те,
щоб кості перевернулися в гробницях
літературних критиків доби.
І в них було страждання, як у мене,
і від домашки тьмарився їм світ.
І їх ті обсяги косили,
Як Covid-19 в карантин.
А там, а там… Жорстокий дзвін дедлайнів
і не закінчаться завдання до весни…
Моя домашко! Я перед тобою.
Не забирай в мене блаженні сни.
Ірина Пахолівецька