Вона так м'яко опустилась на диван

Вона так м'яко опустилась на диван,

Взяла до рук бокал червоного сухого,

Який же все ж таки граційний її стан,

Хоч пережив вже не один стакан лихого...

Ти знаєш, адже всі довкола ми митці,

І створюєм собі палітру самі,

Життя ми довіряємо своїй руці,

Й дивуємося потім на картинці драмі.

З усіх витворів мистецтва найскладніша і найцінна- це кохання,

Його так бачать всі в червоних кольорах,

Де пристрасті вирують й кожний подих як останній,

Така любов, коли зриває дах.

Намішують туди ще чорних підлостей й рожевої інтриги,

Буває сіру зраду акварелью додають,

Короче, роблять із палкого серця кригу,

А потім щастя у відносинах цих ждуть...

Та знай, не буде буря вирувати вічно,

Лягає знову спати будь-який вулкан,

Всі урагани теж кінчаються трагічно,

Так само й пристрастей потік- капкан.

В житті існують різні раси і народи,

Живе з нулями купою тварин,

Так само й у кохання є свої породи,

Що різних кольорів і величин

То малювати треба з правильним мотивом,

Бо як розвіютьсяя  піски пустель,

Переможе з великим відривом,

Любов кольору пастель...

Іля Яр