Що ти будеш згадувати про ці часи? (або «Лірика про склероз»)

Літературна пародія на вірш Сергія Жадана «Що ти будеш згадувати про ті часи?».

Що ти будеш згадувати про ці часи?
Певно, нічого, в голові лунають баси,
У тебе трясуться руки, жахливий невроз,
Пам'ять змиває все, бо у тебе – склероз.
Та знай, я кохаю тебе й оттакою,
Ми здолаємо хворобу разом з тобою,
Випий пігулки, піди вмий лице,
Згадуй, що я тебе люблю, згадуй про це.
Згадуй, що я писав тобі в листах,
В яких ми з тобою бували містах.
По-дві пігулки вже треба приймати,
Аби ти могла хоч щось згадати!
Погане не згадуй, нащо воно,
Згадуй насправді - не імітовано,
Долай той склероз і мої страхи,
Підіймай із ліками келихи.
Наші серця, як ті кораблі,
Лиш пам'ять твоя застрягла на дні,
Як тільки одне ти щось, мила, згадаєш,
То інше – важливе, заразом забуваєш!

Влада Аніканова