«Дівчина не того дня. НеРоман для дівчат»
Це біографічна повість написана письменницею під псевдонімом «Аяка». Історія розповідає про життя дівчини – Лєри, яка живе у маленькому воєнному місті, ходить в школу та живе досить звичайним життям української школярки. Твір розпочинається епіграфом:
Від імені того,
Хто завжди поруч тебе,
Хто чує всі твої думки
І хто розуміє тебе
Це наштовхує на думку, що людина яка написала повість є близькою головній героїні та ставить за мету розуміти весь внутрішній світ героїні, можливо через призму власного досвіду, але все ж намагається.
У творі багато різноманітних порівнянь, метафор, це робить текст дуже затягнутим. Твір розповідає про проблеми життя Лєри, про її сварки з мамою, непорозуміння з подругами, окреслює ставлення до життя головної героїні.
Як і у будь якій біографічній повісті, у творі майже немає реплік, лише бачення світу «наче з гори», немає внутрішніх монологів дівчини і про її життя та те, як вона його проводить ми дізнаємось від авторки.
Багато разів акцентувалась увага на ставленні героїні до книг:
«Кілька хвилин погортала сторінки книги, яка змінювала її життя (принаймі, два дні – точно!). Швидко вихоплювала очима абзац за абзацом. І … почалося!»
Вона дуже любить читати і робить це постійно. Десь тут можна вбачати і виховну мету, коли дівчина з захватом читає книжки і авторка їх описує, це може викликати у читача бажання пізнати щось нове ще й з інших наук.
Авторка не раз показує обізнаність дівчини у багатьох аспектах життя, але не в анатомії:
«Лєрі здається, що оцим поглядом мама проникає в її мозок, потім – в серце, і дістається до печінки (хоча де ці нутрощі точно знаходяться, дівчина знає дуже приблизно).»
Але вона пише вірші, наприкінці твору навіть виграла конкурс. Пробувала, навіть, писати реп, але в неї не дуже вийшло, тому вона закинула(можливо тимчасово) цю ідею і прагне знайти щось своє. Адже римувати не її справа, вона не відчуває від цього задоволення, тому продовжить пошуки власного «Я» далі.
«Лєра перемогла з тим самим віршем в обласному конкурсі декламації. Писати реп дівчина так і не спробувала: виявилося, що його потрібно римувати, як і вірші. Трясця! Тож, вона продовжує пошуки власних талантів (більш ефектних, ніж декламаторський) і почала щоденну підготовку до ЗНО.»
Особисто мені твір не дуже сподобався, як на мене, авторка занадто багато використовувала літературних прийомів, що зробило важчим сприйняття твору. Я не побачила якоїсь певної естетичної, або ж моральної ідеї. Читаючи твір ти бачиш ситуації з життя дівчини, ти можеш зробити з них висновки, але вони не пов’язані між собою. Авторка розповідає про життя дівчини, її стосунки з суспільством, подругами і все. Показує як дівчина адаптується та зростає у суспільстві, йде на конфлікт з мамой, подругами, переживає за себе. Також, була зачеплена любовна лінія. Але в творі немає, я на мене, ніякого цікавого моменту, чогось такого, що відрізняло би твір від інших. Все йде досить монотонно, авторка розриває цей ритм розповіді лише тоді, коли у дівчини.
Доброходська Анастасія
ФУб-1-17