Серцедер!?!
Цю статтю використовуйте як зразок. Щоб створити нову - створюйте копію, а в ній робіть нову.
Цю статтю використовуйте як зразок. Щоб створити нову - створюйте копію, а в ній робіть нову.
Чого проходять вихідні,
Як в сні?
Чого проносяться миттєво
Чудові дні,
Оті два дні,
Немов для нас то несуттєво?
Чому не можна навпаки:
П’ять днів отак відпочивати,
Два дні натхненно працювати,
Встигати все і навіть більше,
Кому від цього буде гірше?
Я б так робила залюбки!
Чого проходять вихідні
Як в сні?
В житті ми мрієм про роботу,
Яка приносить насолоду
Як щебет пташки навесні,
Як промінь сонця у вікні
В негоди дні.
Ми з головою поринаєм,
Про душу грішну забуваєм
І з дня у день це проживаєм
І дива більше не чекаєм.
Та все ж приходимо до тями,
Коли не спиться нам ночами,
Що ось, уже не за горами,
Як щирі лемківські пісні
Два вихідні.
Та ні!
На те вони і вихідні…
Два дні!
Щоб їх чекати з нетерпінням
Щоб їх чекати з нетерпінням
Всім поколінням
І ми, стомившись на роботі,
Неначе бабця на городі,
Нервуєм, злимся і марнієм,-
На вихідних- мов оживаєм:
Танцюєм, сміємось, кохаєм,
Кожній хвилиночці радієм.
І щастя мають всі від того-
Від дідуся і до малого,
Від того часу золотого-
Живієм!
Шекетера Ольга
Людям, які в метро
відтоптують ноги навмисно,
присвячується
(пародія на вірш Л.Костенко)
Я знаю, що побачу Вас навряд
І, може, власне, в цьому уся справа.
Бо мій ранковий звичний променад
Не прагнув розпочаться так «яскраво».
Я й на хвилину Вас не зупиню,
Бо часу як завжди не вистачає.
Я думаю про Вас. І подумки кляну.
І з слідом на взутті іду на пари.
Діана Підбуртна
Цю статтю використовуйте як зразок. Щоб створити нову - створюйте копію, а в ній робіть нову.
Я – декадент! Се постулат для мене!
Ти все життя моє візьми,
Розклади на малі підсюжети
Та взридни.
Що в житті моєму біль і жаль, і туга –
Се лиш тому, що доленька лиха.
Та є в стражданнях і прекрасна нота:
Мистецтво, меми, мімезис буття.
Я так люблю безпричинно тужити,
Щоб від сліз аж вуха позаклада!
Поки живий, я хочу лише нити,
А поступи шкідливі для життя.
Хоч часто я впиваюсь гірким бромом,
Та від тяжких недуг уже не помага!
Печінки зношеної спазм вкриває тремом,
А лікарка питає: «чого ти не вмира?»
Ну що той оптимізм? Лише страждання
Зроблять з нас довершених людей.
Наш гімн: страждай, наче причинна.
На це не жаль недоспаних ночей.
Я з п’ющими за пліт не виливаю,
бо вилить краще в себе, це ж бо факт.
На празниках життя я випиваю,
А зранку ридаю з болем в головах.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Бо про таке життя не знімуть фільм.
Ваші пожертви на бром я радо прийму,
щоб створювать більше поем на сміх.
Калігор Надія
Мені шістнадцятий минало,
Вже час складати ЗНО
Чи сонечка не вистачало
Чи так мені чого було?
Мені так гірко, гірко стало
Від того, що не знала я
Куди податись, що здавати
На кого це його вступати
Молюся Богу…відчуваю
Дорослого життя пізнаю
Раніше весело було.
І сонце гріло, не пекло!
Але недовго воно гріло.
Жила я без турбот собі
Тепер цей час зоставсь у сні.
І як би тяжко не було,
Потрібно скласти ЗНО.
Данильченко Вікторія