Пиши

Пиши, пиши..
Під хрускіт пальців,
сміливо мелодуй словами ти…
Зіллються рими у палкому танці,
і закричать в обіймах німоти,
Шалено в обрій кинуться сонети,
Поеми литимуться наче водоспад,
Бо кожен твір, мов створення планети,
як вибух, що порушує сердечний лад.

Мистецтво – це життя, психолог, це кайдани,
Щоденник, мемуари, каяття,
це кров, що омиває свіжі рани,
Суворий батько і мале дитя..
Це внутрішні простори, що безмежні,
Глибокі води, що не мають навіть дна,
Із-під пера виходять тексти незалежні,
Для кожного свій сенс знаходять письмена…
Це крик душі, то радість, біль і горе,
Бурхливе море різних почуттів,
Скарбниця знань, життєвих фарб комора,
Дорога в інший світ зі слів як пелюстків,
Святий обов’язок писати як причастя,
І не беруться твори просто так з пітьми,
Багато з них написано сердечним ритмом щастя,
Та більшість з них– кривавими слізьми.

Ілона Ярова