Чи знаєш ти, як їй хотілось покохати...

Чи знаєш ти, як їй хотілось покохати
Взаємно, чисто щоб на вічність всю
Себе цілком вона готова віддавати
Якщо взамін віддали душу їй свою...

Здається, готова вічність ждати
Бадьорити, чіпляти, поруч йти
На світанку прокидатися й казати:
"Дивися: ранок, вічність, ми"

Вона така, її ти не приручиш
Глибока, томлена, зачинена на всі замки
Як жити, ти її не вчи
А просто всюди поруч йди

Вона, можливо, в чомусь груба
Жорстока навіть, як завжди
У цьому винні попередні люди
Які брехливо поруч йшли

Спочатку не підпустить ні на крок
Тримаючи в руках холодну зброю
А потім, раптом, продзвенить дзвінок
І ти без тями кинешся до бою

Вона всміхнеться, скаже щиро
Ну що, попався, виходу нема
І ти підеш за нею сміло
Бо твоє серце у полон взяла...

Антоненко Тетяна