Прийшла весна, постукала у двері.
Я відчинила – і вона вже тут,
Така пахуча, ніжна і весела,
Проходь-проходь, тебе уже тут ждуть

Білий сніг, білий сніг –
Світла радість для всіх,
А земля - в урочистій обнові.
Не спіши , зупинись,
Навкруги подивись,
Як чудово тут скрізь,
Як святково!
На сніжинку дивлюсь –
І дихнути боюсь,
Що не зникла моя диво-казка
раптово.
Нащо ті чудеса,
Коли в’яне краса,
Як торкнешся її випадково,

Не топчи білий сніг,
Хай чарує усіх,
Хай земля випромінює небо,
Сяйво тої краси
У душі понеси –
І любов’ю озветься до тебе.

Марчук Михайло

Фото з мережі

Тихо – тихо навкруги,
Тільки сніг летить – летить,
Не співають вже пташки,
Все у лісі спить.

Оголився старий горіх,
Сповідається перед нами,
Він – обійстя святий оберіг,
Що залишився нам від мами.

Він обійме тебе без галасу,
По-домашньому, в теплому затишку…
Ти не скажеш йому «Достатньо»,
Бо любов не буває у надлишку.

Замріяний літній ранок…
Брунатно-рожевий схід сонця…
Теплий, лагідний вітер пестить Її волосся, а заразом підіймає і хвилю…
Хвиля накочується і трепетно розбивається об скелі…