Сидить в саду самотній Сором,
Складає сам собі сонет,
Сльозливим самобутнім словом,
Створити силою сюжет.

Ми запалюємо вогні кожного разу
Коли ми хочемо згадати, або забути.
Ми палимо фотографії,
Ми запалюємо свічки на тортах

Вона так м'яко опустилась на диван,

Взяла до рук бокал червоного сухого,

Який же все ж таки граційний її стан,

Хоч пережив вже не один стакан лихого...

Колишутся піски эпох,

І творить чудеса тепер не тільки

Бог,

Каталог

Нам демонструє виплеканих в розумі технічних чад..

сад..

В Едемі повзає залізний

Змій,

Один,

Бо Єва не повернеться назад,

Стій…